ЛМКП «Львівтеплоенерго»
«Львівтеплоенерго»
       Львівське міське комунальне підприємство


тепло та затишок у Вашому домі
підприємство

         В середині 60-х років на Україні намітилась тенденція до створення в обласних центрах спеціалізованих теплопостачальних організацій. На ці роки припадає бурхливий розвиток житлового будівництва. На тодішніх околицях міст швидко забудовують-ся великі житлові масиви з центральним опаленням. Досвіду експлуатації такого господарства не було. Існуюче теплове господарство міста було розпорошене між багатьма організаціями.Зокрема у місті Львові тільки житлові організації мали на своєму балансі біля 200 котелень. Кожен з власників експлуатував свої котельні на свій розсуд і за своїми можливостями.З ініціативи начальника міськжитлоуправління Захара Ілліча Сапожникова рішенням Львівського міськвиконкому від 1 липня 1965 року № 379 при міськжитлоуправ-лінні була створена "Дирекція квартальних котелень і теплових мереж", яка почала функціонувати з 28 серпня 1965 року, а з 30 червня 1966 року була переіменована в "Об єднану котельню з тепловими мережами."
         Новостворена дирекція прийняла від ЖЕКів, в основному, вбудовані опалювальні котельні з малопотужними котлами кінця ХІХ - початку ХХ століття. Обладнання було найрізноманітнішої конструкції і дуже цікаве з точки зору історії розвитку опалю-вальної техніки. Реальності тих часів були такі, що багато унікальних, останніх у своєму роді типів обладнання було демонтовано і здано в металобрухт. А жаль, бо міське господарство м. Львова на відміну від інших міст України формувалось в інших історичних умовах.
          Загальновідомо, що із 740 років свого існування Львів близько 450 років перебував під владою Польщі і близько 150 років - Австро-Угорщини. Саме на кінець ХІХ - поча-ток ХХ століття припадає бурхливий розвиток капіталізму і викликана ним індустріалізація в країнах Європи, в тому числі Австро-Угорської імперії, до складу якої входив і Львів. Міське господарство Львова цілком відповідало західним стандартам і тодішньому рівню розвитку техніки. З приєднанням західних областей України в 1939р. і, особливо, після закінчення Другої Світової війни відбувся перехід на загальносоюзні радянські стандарти і відносини. Так внаслідок відомих ідеологічних перекосів замовчувалося, наприклад, що на території колишнього Радянського Союзу саме у Львові вперше почало використовуватися газове паливо, була добре розвинута і дуже надійна водопровідно-каналізаційна система, вперше застосована система водяного опалення будинків, про надійність якої можна судити з того факту, що кілька систем опалення збереглися в працездатному стані до наших днів.
        Про стан теплового господарства і рівень його експлуатації вже в середині 60-х років можна судити з таких фактів.
Котельня по вулиці Січових Стрільців, 12 одночасно використовувалась і як ферма для виробництва дієтичного м яса, на якій кочегар Кумєков вирощував одночасно близько 30 кролів і не менше курей. Поруч, в котельні по вулиці Січових Стрільців, 2 обслуговуючий персонал відгодовував свиней. Приміщення котельні по вулиці Винниченка, 6, розташованої поруч з "Галицьким ринком", орендували хлопці з Кавказу під склад для цитрусових. Котельня по пр.Свободи, 6/8 довгий час служила широко відомим в певних колах клубом побачень зі спиртними напоями на розлив. В багатьох котельнях функціонували різноманітні кустарні майстерні. На багатьох неавтоматизованих котельнях чисельність персоналу становила 0,5-2 кочегари, тобто ці котельні значну частину часу працювали без нагляду. Багато вбудованих (підвальних) котелень не мали приточно-витяжної вентиляції, туалетів, окремих входів.
        У Львові не було єдиного тарифу на опалення. По кожній котельні був свій тариф, котрий складався в ЖЕКах по фактичних витратах. Такий різнобій з тарифами, а їх було більше сотні, вимагав проведення громіздких розрахунків при укладенні договорів із споживачами.